За січень–квітень 2026 року Україна витратила на імпорт тракторів $293,4 млн — майже стільки ж, як торік. Водночас у структурі постачань відбулася помітна рокіровка: за даними Державної митної служби, Німеччина вперше обійшла США і стала головним джерелом поставок.

Розклад на початку 2026-го виглядає так: Німеччина відвантажила техніки на $62,7 млн (21,4% ринку), США — на $61,9 млн (21%), Китай — на $53,2 млн (18,1%). Рік тому ситуація була іншою: США лідирували з $62,5 млн, Німеччина посідала друге місце з $52,2 млн, Китай — третє з $47,3 млн. Тобто за рік США просіли на $0,6 млн, тоді як Німеччина додала $10,5 млн, а Китай — $5,9 млн. Загальний імпорт скоротився лише на 0,3%: $293,4 млн проти $294,3 млн роком раніше — ринок залишається стабільним, але баланс сил змінюється.

Що саме везуть із різних країн

Постачання з «Німеччини» та «США» не завжди дорівнюють виключно брендам цих країн. Із Німеччини надходять переважно Fendt, AGCO, Claas і Deutz-Fahr, де ключові виробничі майданчики зосереджені в Баварії та Нижній Саксонії. Водночас через порти Гамбурга і Бремена проходить реекспорт техніки інших марок — зокрема John Deere зі складів дистриб’юторів. Із США йдуть переважно John Deere та Case IH — це найдорожчий сегмент: великі й надпотужні машини від 300 к. с. для великих агрохолдингів. Китай постачає насамперед Lovol, YTO, Dongfeng і Foton — техніку в ціновому діапазоні 450–900 тис. грн за одиницю для малих і середніх господарств.

Чому зростає частка Китаю

Підйом Китаю з $47,3 млн до $53,2 млн за рік — не випадкова аномалія, а сталий тренд. За даними Agriline, у 2026-му китайські мінітрактори та машини середньої потужності займають близько 70–80% сегмента компактної техніки до 40 к. с. Ключова зміна — у якості: стереотипи про «тонкий метал» стосуються партій до 2023–2024 років. У лінійках 2025–2026 років товщина металу зросла до 6–10 мм проти 4–5 мм раніше, двигуни доопрацьовано, а ресурс збільшився на 30–50% порівняно з п’ятирічною давністю. Для фермера на 200–500 га трактор із Китаю на 80–120 к. с. за 600–900 тис. грн стає реальною альтернативою моделі John Deere зі співставною потужністю за 2–3 млн грн.

Навантаження і знос: головний виклик парку

За словами директора Інституту механіки та автоматики НААН Валерія Адамчука, навантаження на сільгосптехніку в Україні у 2,5–3 рази вище, ніж у країнах ЄС. Причина — дефіцит машин на тлі великих виробничих обсягів. Наслідок — прискорений знос: у 2025 році аграрії зняли з обліку майже 23 747 одиниць техніки — майже утричі більше, ніж роком раніше. Отже, ринок не лише докуповує нові машини, а й масово списує відпрацьовані — системне переоснащення у розпалі.

Державна підтримка в 2026-му посилена: програму компенсації 15% вартості української техніки збільшено до 1,8 млрд грн, а для прифронтових регіонів частку компенсації підвищено до 40%. Водночас ця програма поширюється виключно на вітчизняних виробників — імпорт під неї не підпадає.

Український експорт тракторів: невеликий, але зростає

Попри фокус на імпорті, є і зворотний рух. За чотири місяці 2026 року Україна експортувала тракторів на $3,14 млн — удвічі більше, ніж роком раніше ($1,63 млн). Найбільшим покупцем стала Бельгія з часткою 23,6%. Найімовірніше, йдеться про реекспорт уживаної техніки або постачання зібраних в Україні машин — ХТЗ і ДТЗ — на ринки ЄС, де попит на недорогу й надійну техніку зростає на тлі виходу фермерів із агросубсидій.

Аналітика: як це впливає на ринок в цілому

- Лідерство Німеччини над США мінімальне за розривом, тож першість визначається доступністю конкретних лінійок і каналами реекспорту. Конкуренція у верхньому ціновому сегменті залишатиметься напруженою.

- Китай закріплюється в компактному та середньому класі завдяки покращеній якості й помітно нижчій ціні володіння. За умов високого навантаження на парк і масових списань це робить китайські моделі базовим варіантом оновлення для малих і середніх господарств.

- Сукупний імпорт майже не змінюється, отже попит зумовлений перш за все заміною зношеної техніки, а не розширенням парку. Державна компенсація підтримує внутрішніх виробників, але не впливає на імпортні сегменти, де потрібні або високопотужні машини, або доступні «робочі конячки» середнього класу.

- Подвоєння експорту з низької бази свідчить про ліквідність вторинного ринку та наявність «вікон можливостей» у ЄС для бюджетних рішень, зокрема українського складання.

Одже, загалом ринок залишається стабільним за обсягом, але швидко переформатовує структуру. Німеччина і США ділять преміальний сегмент, тоді як Китай планомірно відкушує частку в компактному та середньому класі, підживлюваний високим навантаженням на парк і потребою в доступному оновленні техніки.